Коли я повернувся з полону, то, мабуть, головним почуттям, яке мене переповнювало, була вдячність. Я був вдячний родині, друзям, подругам, колегам — усім, хто мене пам’ятали і на мене чекали. Вдячний Силам оборони за те, що Україна встояла ці роки. Вдячний державним і міжнародним структурам, залученим до перемовин та обмінів. Фахівцям, які працювали в реінтеграційному центрі. Вдячний Богові за кожен ковток вільного повітря.
Я відчував постійну турботу — не тільки з боку близьких і команди реінтеграційного центру. З боку навіть незнайомих людей у містечку, де був розташований заклад, у якому я перебував перші тижні.
На цьому сайті є багато практичних порад, до розроблення яких долучалися експерти ЦВС. Ці матеріали прислужаться рідним і близьким звільнених, медикам, соціальним працівникам, журналістам. Але передусім — самим звільненим, адже ми підкреслюємо активну роль кожної людини у її поверненні до повноцінного, вільного життя.
Якщо ви та людина, яка зараз проходить перші тижні реінтеграції, дозвольте висловити свою повагу. Ми захоплюємося вашою стійкістю. І вчимося вашого досвіду щодня. Попереду у вас ще довге й наповнене, вільне життя. А зараз, прошу, дайте собі час.
Визначеність важлива. У центрі реінтеграції ми намагаємося, щоб усі процеси були зрозумілими, чіткими і передбачуваними. Щоб ви знали, що буде сьогодні, завтра, через місяць.
Усі заходи можна умовно поділити на чотири групи: медичні, соціальні (адміністративні), психологічні та безпекові. Ці блоки взаємопов’язані, доповнюють один одного, як деталі конструктора лего.
Уперше з медиками ви зустрілися ще в лікарні, куди вас привезли в день звільнення. Там був тільки базовий огляд, мета якого — одразу визначити тих, хто перебуває в тяжкому стані, кому потрібна невідкладна допомога. Таких пацієнтів тут же везуть у спеціалізовані медичні заклади.
Більшість же звільнених потрапляють до реінтеграційного центру. Тут медики зможуть приділити кожному і кожній вже значно більше уваги. У перші дні по прибуттю до центру проводиться первинний медичний огляд.
Цей сайт — проєкт благодійного фонду «Принцип надії». Маєте відгуки щодо матеріалів або пропозиції співпраці? Напишіть нам.
Як кожна вільна людина, ви маєте право на приватне життя, на особистий простір. Право відмовлятися від небажаного спілкування. Право обирати, що краще саме вам, і право говорити ні.
День за днем ви будете повертати собі контроль над власним життям. Перші місяці варто приділити відновленню: себе, свого здоров’я, тілесної форми, емоційного стану. Ви будете вирішувати юридичні питання, налагоджувати побут, будувати плани, відновлювати стосунки. Ви дізнаєтеся про зміни, які відбулися в житті ваших рідних і близьких, ваших побратимів і посестер, вашої країни.
Інколи досвід полону наскільки тяжкий, що про нього важко почати говорити: спрацьовують захисні механізми психіки. Але тримати такий досвід у собі ще тяжче. Постізоляційний дебрифінг — це перша, часто найскладніша спроба, але вона дає можливість кожному, хто повернувся з полону, структурувати власний досвід і відчути, як це — розповідати про нього.
Після дебрифінгу люди легше орієнтуються, про що вони готові говорити, зокрема, членам родин, побратимам, людям, з якими вони зустрінуться після реінтеграційних заходів, журналістам. Ви почуватиметеся значно вільніше після цієї бесіди.